15 минутНезабаром, з початку листопада, усі абоненти столичної Волікабель залишаться без чотирьох основних російських телевізійних каналів. Так розпорядилася Національна рада з телерадіомовлення, причому Волі ще пощастило, і їй дали відстрочку – в інших регіонах «репресії» почалися на місяць раніше.
Здавалося б, ну й не велика втрата, що там, у мене в пакеті цих каналів аж 120 – можна надивитися вдосталь. Тим паче, чогось особливо нового на них усе одно не покажуть. Але як насторожує, так і дратує інше. Хтось і чомусь вирішує, що я можу дивитися, а що – ні.
Цікавим є і те, що цього права громадян позбавляють, нічого при цьому толком не пояснюючи. Так, безсумнівно, рішення Національної ради завжди вирізнялися напівзрозумілістю– ще в часи Кучми, коли я працював на радіостанції, вони ну ніяк не могли розтлумачити, чому нашу частоту відбирають та віддають іншій станції.
Але у випадку з каналами Національна рада переплюнула саму себе. У моєму пакеті є й німецькі канали, і американські, і британські. Навіть китайський! Тобто рішення нібито не можна пояснити якоюсь недружелюбністю, ксенофобією або іншими надто цивілізованими настроями. Тоді чому ж цей орган нашої демократичної влади уподібнюється «монстрам» радянського часу і вибірково глушить неугодні канали?
Що б там не було, поки Національна рада залишає тільки один вибір: або терпіти ще одну примху влади, або всетаки спробувати відстояти свої права – хай навіть пасивним страйком, оголосивши бойкот вітчизняному телебаченню. Як чорне населення Південноафриканської Республіки скинуло режим Апартеїда – тихо і мирно, не купуючи товари білих.
Коментарів (1)